Спасо-Преображенська Церква УПЦ КП

Описание

Церква Святого Спаса на Кемпі (пол. kępa — зарослий острівець) збудована для монастиря ЧСВВ у 1643 році. У 1812 році уніатська обитель припинила своє існування. Станом на 1833 рік причт церкви складав лише паламар Яків Флоревський, відлучений УГКЦ від церкви за перехід до московського православ'я. Цього ж року церква переходить на парафіяльний статус під зверхністю Московського патріархату. У 1839 році до її західного фасаду добудовано нову класицистичну дзвіницю. Натомість глухий аркатурний пояс під карнизом стіни, що обперізував храм і був однією з найприкметніших його особливостей геть знищений. З 1920 церква належить до УАПЦ. У 1970-х роках церкву зачинено радянською владою. У 1990-х богослужіння в церкві поновлені під зверхністю УПЦ. [ред.] Опис Спасо-Преображенська церква є невеликою за розмірами, однонавовою, безстовпною з однією напівкруглою апсидою, що за шириною дорівнює самому храмові. Перекриття склепінчате, півциркульне, розчленоване кількома розпалубками. До особливостей будівлі слід віднести мініатюрну баньку на невисокому глухому підбаннику, не зв'язану із зовнішньою дерев'яною банею пізнішого походження. На одній поперечній з банькою знаходяться рудиментарні конхи. Наявність подібних елементів дозволяє віднести Спасо-Преображенську церкву за своїм плануванням до трифоліїв зі своєрідним трипелюстковим планом. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.1993 р. № 444 Спасо-Преображенську церкву передано на баланс Дубенського державного історико-культурного заповідника[1]. [ред.] Монастир Точна дата заснування православного Преображенського монастиря невідома. Ймовірно був закладений князями Острозькими в XV столітті. В 1585 році для монастиря збудовано нову церкву або ж відремонтовано стару. 1592 року патрон монастиря Василь-Костянтин Острозький запровадив у ньому кіновію. Того ж року стався конфлікт між чернецтвом і настоятетелем монастиря, внаслідок якого, монахи покинули обитель. Можливо, що в цьому монастирі прийняв постриг Іван Вишенський. У 1620-х роках патроном монастиря був Владислав Домінік Заславський-Острозький, настоятелями Касіян Сакович і Прокопій Хмелевський. 1626 року монастир перейшов на унію. Монастиреві належали села Загірці, М'ятин, дубенське передмістя Волиця.