Петро Порошенко-Наш майбутній президент!

Описание

Петро́ Олексі́йович Пороше́нко (26 вересня 1965, Болград, Одеська область) — український політик, підприємець, народний депутат України 3-го, 4-го, 5-го і 7-го скликань, міністр економічного розвитку і торгівлі України (з 23 березня до 24 грудня 2012 року), міністр закордонних справ України (9 жовтня 2009 — 11 березня 2010), член Ради Національного банку України (2007–2014). Заслужений економіст України. Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки. Засновник концерну «Укрпромінвест». Входить до переліку найбагатших українців. Після закінчення 1989 року із відзнакою факультету міжнародних відносин та міжнародного права Київського університету ім. Шевченка (спеціальність — міжнародні економічні відносини) вчився у аспірантурі. У 1989–1992 роках навчався в аспірантурі та працював асистентом кафедри міжнародних економічних відносин Київського університету імені Шевченка. З 1990 до 1991 роки — заступник генерального директора Об'єднання малих підприємств та підприємців «Республіка». З 1991 до 1993 роки керував АТ Біржовий дім «Україна». З 1993 до 1998 — був генеральним директором ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн». Порошенко стверджує, що свій перший капітал заробив на поставках в Україну какао-бобів — сировини для виробництва шоколаду. Згодом цей проект переріс у корпорацію «Roshen», котра об'єднує шість комбінатів в Україні і одну фабрику в Росії (Липецьк). Окрім кондитерського і цукрового виробництва, «Укрпромінвест» імпортує і збирає автомобілі, випускає мікроавтобуси «Богдан». Порошенко також є власником телеканалу — «5 канал». 2002 року захистив кандидатську дисертацію «Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні». Кандидат юридичних наук. Автор монографій «Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин» та низки наукових публікацій. Співавтор підручника «Сучасні міжнародні економічні відносини». Батько Олексій Іванович (1936 р.н.) — генеральний директор концерну «Укрпромінвест»; мати Порошенко Євгенія Сергіївна (1937–2004); дружина Марина Анатоліївна (1962 р.н.) — лікар-стоматолог; сини Олексій (1985 р.н.) і Михайло (2001 р.н.); доньки Євгенія (2000 р.н.) та Олександра (2000 р.н.). На виборах 1998 року був 11-й у партійному списку СДПУ(О). Однак мандат здобув у мажоритарному окрузі № 12. Входив у парламентську фракцію об'єднаних соціал-демократів, був обраний членом Політбюро СДПУ(О). На початку 2000 року залишив СДПУ(О) і створив фракцію «Солідарність», згодом — партію «Солідарність». Остання восени того року увійшла до Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України» (згодом — Партія регіонів). Порошенко став співголовою утвореної партії, у березні 2001 року — заступником голови. Через півроку Порошенко залишив лави партії через принципову розбіжність поглядів[Джерело?]. У грудні 2001 року партія «Солідарність» увійшла до виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», а Порошенко став керівником виборчого штабу блоку. Після парламентських виборів 2002 року опозиційний блок Віктора Ющенка «Наша Україна» вперше одержав понад 25 % голосів виборців. За списком «Нашої України» Порошенко у 2002 і 2006 роках обирався народним депутатом. Очолював парламентські комітети з питань бюджету (2002–2005) та фінансів (з 2006–2007). Прихід Порошенка в політику завдав удару по його бізнесу через те, що він взяв участь в опозиційному політичному проекті Віктора Ющенка «Наша Україна». З липня 2004 року — заступник керівника штабу коаліції «Сила народу», з моменту створення партії Наша Україна — в її керівництві. 8 лютого 2005 року призначений на посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони України. 5 вересня 2005 року після висунення проти нього звинувачень з боку колишньогоДержавного секретаря Олександра Зінченка, подав заяву про відставку, щоб займана посада не вбачалась як можливість тиску на правосуддя. В кін